«Відгомін душі»- нетлінний спадок митця- земляка Михайла Кутного

Їм вдалося дослідити, що його  нетлінному спадку –   збірці поетичних творів «Відгомін душі» - 4 роки! Саме, 21 листопада 2015 року, у Золочівському районному Народному домі ім.І.Білозора у програмі  заходу «Вшанування пам’яті поета-земляка Михайла Кутного» відбулася  урочиста презентація цієї збірки. Юні дослідники пізнали, що тематика творів різноманітна: автобіографічна, патріотична, релігійна, любовна та пейзажна. Писав митець і для дітей. У його творчому доробку ряд гумористичних творів, загадок, притч  та ціла в’язка  віршів – привітань, з нагоди різних свят, які відповідно розміщені у цій книзі. Визначальне місце у творчості  Кутного посідає патріотична лірика, яка об’єднана у розділ «Україно моя». Біль, утоплений у трагічній історії рідного краю, надія на краще майбуття та всі розмаїті відтінки вірної синівської любові вміщені у вірші «Оживає тризуб України», який, завдяки самодіяльному композитору Михайлу Маснику, став піснею, яка є актуальною і сьогодні.

                      Сині хмари пливуть понад хлібні  поля,

                      Це наш прапор облитий  сльозою,

                      Чуєш, як стоголосо лунає здаля,

                      Україно, ми разом з тобою!

                        І твої, і мої зеленіють гаї,

                        Заживають церковні руїни,

                        І співають в гаях нам пісні солов’ї,

                        Оживає тризуб України.

                                                 Гомінка і дзвінка голубиться ріка

                                     Береги зеленіють травою,

                                     Невгамовно вона день і ніч гомонить,

                                     Україні наспівує долю.

                                                 На порозі стоїть сива  мати сумна,

                                                 Виглядаючи дочку і сина,

                                                 Їх нема, не прийдуть, бо віддали життя,

                                                 Щоб не вмерла, а жила Вкраїна!

                     Тяжка доля твоя, Україно моя,

                     Твої землі могилами вкрито,

                     І в нерівнім бою за Вітчизну свою,

                     Скільки крові за тебе пролито.

                        І в сльозах, і в боях, Україно моя,

                        Я з тобою живу і крокую,

                        Ти не вмерла, живеш! Не дамо, не помреш!

                        Я тобі свою пісню дарую!

            Ми з гордістю говоримо про свого земляка. Цей здібний, працьовитий, скромний, люблячий  чоловік не бажав собі лаврів, не вважав себе  літератором, але творив свій милий, добрий, а інколи й сумний світ, говорив мовою свого народу, його болями і сподіваннями. В цьому, гадаю, і полягає сутність творчого доробку світлої пам’яті Михайла Кутного.  

            Переконані, що його слово є і буде  потрібне нам, українцям, завжди. Ми пишаємося, що з нашою місцевістю пов’язане життя і  творчість Михайла Павловича. Тішимося, що нам вдається досліджувати, вивчати і віддавати свою скромну лепту до вшанування пам’яті дорогого нам поета – земляка;  донести його талант, до широкого кола людей, який він вклав у збірку «Відгомін душі», залишивши частину свого серця на її сторінках. Віримо, що його творчість буде поцінована багатьма вдячними читачами.

Керівник секції

Марія Рибка