Досліджуємо і пропагуємо!
Основним завданням секції фольклору Золочівської МАН є вивчення та пропагування українських національних традицій. Український фольклор як складник народної культури є важливим чинником формування національно свідомої особистості, розвитку її духовного світу, морально-естетичного, культурного, виховного аспектів. Вивчаючи фольклор, учні пізнають світ, набувають практичних навиків пошуково-дослідницької роботи, розвиваються творчо, формують ціннісні орієнтири.
Закріпити вивчений матеріал, вміло застосувати отримані знання на практиці, а найголовніше – пропагувати зібраний та досліджений автентичний матеріал вихованці секції мають можливість у складі фольклорного ансамблю «Древо». Ансамбль є чи не найкращим фольклорним колективом Золочівщини: на його рахунку безліч тематичних виступів, фольклорних замальовок, постановок обрядових дійств тощо. За багаторічну діяльність талановитий педагог – керівник секції фольклору та керівник ансамблю Ольга Чепелюк, виховала не одне покоління учнів: привила їм любов до народної творчості та традицій, яка стала невід»ємною частинкою їхнього життя.
Однією із тем, над якою працювали вихованці секції фольклору МАН у минулому навчальному році, була тема «Весільні обряди Золочівщини». Юні дослідники збирали місцевий матеріал, вивчали обряди викупу нареченої, благословення батьків перед шлюбом, записували автентичні приспівки тощо. І саме завдяки дослідницькій роботі секції «Українська фольклористика» Золочівської МАН (слухачами якої є старші учні ансамблю «Древо») дівчата мали змогу не лише теоретично дослідити весільну обрядовість, а й на практиці її втілити.
Так у вересні дівчата побували на кількох весіллях. Своїм дзвінким співом, веселими переспівками вони оживили обряд «викуп нареченої», а у хаті шанобливо та трепетно попросили у Бога та Пречистої Матері благословити молодих до шлюбу. Особливим, неймовірним переспівом дівчата попросили благословення на щасливе подружнє життя і від сусідів, а також під спів провели молодят до церкви.
Юнки отримали море позитиву від цієї практики, адже вони стали частиною реального весільного дійства. А поважні гості мали нагоду пригадали свою молодість, адже у більшості з них ще лунали весільні переспівки, ладканки, так несправедливо забуті сьогодні.
Вірю, що ця весільна традиція відродиться і з кожним роком все частіше звучатиме на брамі і у хаті молодої дзвінкий спів старовинних пісень, вправно і правильно виспіваний вустами сучасної молоді.